Мама 20 років пропрацювала керівником фотогуртка в міському будинку піонерів, який в 90-х став Центром дитячої творчості. Тож фотоапарати і плівка навколо мене були з дитинства.
Але звичайно на фотогурток до мами я не ходив, бо це було не круто.
Попросив її Зеніт вже коли був студентом, а більш-менш регулярно почав знімати сам після інституту.
Кілька років я знімав на плівку Зенітом. На роботі раптом знайшовся цифровий сканер плівок Nikon і я ще й сам сканував. Але тоді вже з’явилися недорогі цифрові камери і я мріяв про таку.
І от настав момент, коли я отримав зарплату, побіг в Фотомаг і купив Fujifilm S5600. Класна цифрова камера з великим оптичним зумом, невелика і легенька. Вона і досі в мене. ходив я з нею десь з 2007 до 2010 рік.
В середині квітня був на історичній батьківщині. Два маленьких села через річку на півдні Київщини. В одному народився батько, в іншому мама. В дитинстві я там бував майже кожен рік. Можливо декілька найщасливіших днів в житті пройшли саме там. От наприклад в той день, коли ми ходили пасти корів. А останній раз був я був там аж в 2004 році.
Для всіх це якісь рандомні фото з далекого села. А для мене це дуже рідні місця, багато приємних і цікавих спогадів. Скільки по цих шляхах набігано і наїжджено на велосипеді!
На другому фото ряд дерев, які посадили школярі багато (60?) років тому. Одне з них посадив мій батько.
Побачив багато родичів: двоюрідних і троюрідних сестер і братів, дядьку, двоюрідного дядьку і тітку, і навіть сестру бабусі (якої вже немає 29 років). Мене всі впізнали, що приємно. У всіх різні долі і життя. Женько, мій двоюрідний дядько (але мого віку), з яким ми проводили літо там в селі, мобілізований у березні, з ним нажаль не побачились.
Бабусина хата стоїть порожня і занедбана. Там жила одна з її внучок, потім правнучка, а з початком війни вона поїхала в Європу, і тепер хата пуста. Колись тут було дуже гарно, акуратно, прибрано, побілено. Трошки боляче це було побачити.
Всі калюжі висохли або замерзли. Приємний морозець. Десь далеко рідко каркне ворон. Падає дрібний сніжок. На вулицях не людно, спокійно, без будневої метушні. От таку зиму я люблю.
Прямо зараз Зеленський, Єрмак і Татаров знищують незалежність антикорупційних органів, закриваючи Україні шлях в ЄС.
В мирний час почалися б протести, але зараз вони звісно неможливі.
Оце і є Руїна.
Щоб зберегти своїх друзів корупціонерів, Зеленський руйнує європейське майбутнє країни.
Законопроєкт #12414
Законопроєкт проголосовано голосами Слуг, ОПЗЖ та блоку Юлії Тимошенко. Спікер вже і підписав, і передали на підпис президенту.
Ганьба.
Корупційна контрреволюція.
Нагадую, що незалежність антикорупційних органів була однією з умов надання Україні безвізу з ЄС.
Хлопці які збивают у нас шахеди будуть ремонтувати своє авто, капремонт двигуна.
Сервіс гроші за роботу не бере, це гроші лише на запчастини.
Частину коштів вони вже віддали зі своїх, а частину збирають.
Саміх війскових я не знаю, але знаю тих, хто буде робити їм ремонт (вже не перший).
На моєму робочому windows десктопі вже є ідеальна клавіатура. Це A4Tech KV-300 H. Вона не механічна, з маленькими приємним ходом клавіш, важкенька, недорога. Класична ANSI розкладка.
На цьому тред можна було б завершувати, але ще в мене є макбук, і з ним не так все просто.
З макбуком я працюю де прийдеться (машина, хол басейну, кавʼярня, автосалон) або вдома. І от вдома нормальна клавіатура, з нормальними клавішами стрілками згодилася б — подумав я.
Випадково в стрічці побачив цю красуню і замовив. NuPhy Air 75.
Але сині свічі виявилися для мене дуже тугими і гучними. Плюс нестандартна розкладка стрілок і PgUp, PgDn, Home, End все псувала, я не міг наосліп іх нажимати.
Значить потрібна повнорозмірна клавіатура, і тихенька — подумав я. Пошукав і знайшов Logitech MX Keys S. Хороша клавіатура, я мабуть найдовше нею користувався за останні роки. Приємний маленький хід, тиха, класно виглядає. Але є одне але: розкладка ISO. Я бачив, що купляв і вважав це дрібницею, до якої я звикну. Але не звик, маленький шифт зліва, на який я не попадав. А ще суцільний ряд F клавіш, до якого я теж не міг звикнути. Стало зрозуміло, що треба рухатися далі.
Ок, стандарта ANSI розкладка, тихенька, мʼяка і можна знову спробувати механічну. І це виявилась Keychron K8.
Все в ній добре, все так, як я хотів. Багато надрукував на ній.
Але має бути якесь «але» і воно є.
Вона дуже висока. Високий корпус, високі клавіші. По відчуттям вона вище ніж MX Keys рази в три. Від цього кисть дуже задиралася вгору і це створювало певний дискомфорт.
Значить треба таку саму тільки низьку.
І у Keychron є така! Це K5 Max. Низькопрофільна, стандартна розкладка, ANSI, помірно тиха і мʼяка з червоними свічами.
Вона в мене вже тиждень і я кайфую. Хочеться друкувати в щось робити з нею.
На цьому поки все. Від першої до останньої пройшло десь чотири роки.
Це мав бути пост в блог, але блог спочатку треба мувнути в hugo. І з телефона писати в блог не дуже зручно, а тут в самий раз.
А що у вас з клавіатурою?
Переставив білі кейкепи з Nuphy Air на K5 і вийшло так.
А у сина отака клавіатура. Без курсора!
Не розумію як нею можна користуватися, але він якось може.
